Алевтина Кахідзе — українська художниця, перформерка, кураторка, дизайнерка і садівниця.
Коли почалося російське вторгнення, вона перебувала на Київщині. Там щодня спостерігала за наближенням військ окупантів.
Свої емоції, думки та спостереження цього періоду художниця перетворила на мистецький щоденник.
Літографська майстерня «30» – це єдина незалежна відкрита літографічна студія в Україні. Вона об’єднує трьох художників-графіків з Києва: Тараса Коблюка, Ніну Савенко та Алісу Гоц.
З початком війни вони долучилися до волонтерства, а через деякий час повернулися до творчості.
Як вилити свій біль на папір, та про що і з ким говорити малюнками?
Світлана Поваляєва – поетеса, письменниця, журналістка, активістка, волонтерка.
Протягом повномасштабного вторгнення вона перебуває у Києві. А обидва її сини вступили до лав Територіальної оборони.
Після загибелі у бою молодшого сина, відомого активіста Романа Ратушного, вона зібрала всю волю в кулак, щоби продовжувати громадську діяльність та мистецьку практику.
Андрій Будник – київський художник-графік, викладач графічного дизайну в Київському національному університеті культури і мистецтв. Після 24 лютого виїхав із дружиною в Козятин.
Андрій підтримував зі своїми студентами постійний зв’язок. Дехто з них був в окупації, дехто — кілька тижнів провів у підвалі, ховаючись від обстрілів.
Разом, як мистецька група, вони започаткували графічний онлайн-проєкт, де створювали плакати, що відображали їхній художній погляд на війну.
Катерина Косьяненко – українська художниця, живописиця, графікиня, сценографка.
Учасниця численних європейських виставок провела два тижні під обстрілами на київській Троєщині. Згодом — переїхала до Чернівців у нову майстерню.
Що змінилось у роботах Катерини з війною, чому вона любить панельні будинки та чому важлива щирість у роботі?
В’ячеслав Снісаренко — київський художник-графік. Раніше з майстерні над Хрещатиком він спостерігав військові паради, а тепер — слухає виття сирен повітряної тривоги.
Як митець може протидіяти російській пропаганді та чи може війна вбити потребу творити?
Александер Кроліковські — український художник-концептуаліст.
Народився у Донецьку, відбувся як митець в Криму, а зараз мешкає у Вишгороді. Александер каже, що багатьом він здається космітом, але ставиться до цього нормально.
Як фотографувати Землю? До чого призводить постмодерн? Як витримати волонтерство у морзі? Про все це — у новій серії «Мистецтва в країні війни».
Олеся Джураєва – відома у світі київська художниця-графікиня. Її виставки проходять по всьому світу, а знавці та знавчині мистецтво легко впізнають унікальну техніку.
У перші дні війни Олеся евакуювалася до заміського
будинку в Черкаській області та почала використовувати для нової серії гравюр підручні способи: звичайні землю та дерева.
Олексій Шмурак — київський композитор і саунд-артист. Він досліджує перформанс, класичну, сучасну академічну та експериментальну музику, веде власний курс лекцій.
У новій серії «Мистецтва в країні війни» Олексій розповідати як пояснювати сучасну академічну музику, чому без розуміння контексту не може бути діалогу та про національну ідентичність у музиці.
Антон Логов – художник, який використовує змішані техніки у своїх інсталяціях, відео та живописі.
Разом із родиною він виїхав з Києва до віддаленого села в Карпатах – і почав створювати малюнки про війну та український спротив.
Тарас Полатайко – українсько-канадський художник. Повернувся до рідних Чернівців у 2014-му та створив перший місцевий простір сучасного мистецтва – «Бункер».
Як перетворити галерею на волонтерський центр, збирати допомогу біженцям та військовим, пояснювати неетичність пропозицій «примирення» між українцями й росіянами та використовувати мистецтво як терапію?
Олег Смаль – відомий український художник-карикатурист.
Війна змотивувала його зосередитися на політичній сатирі, а ще – на об’єднанні українських карикатуристів для протистояння російській пропаганді.
Михайло Бокотей – львівський митець прикладного мистецтва та куратор. Основний напрямок його творчості – гутне скло.
Як зберегти унікальну місцеву традицію гутного скла? Як провести міжнародний симпозіум під час війни онлайн і без світла? Та чим є мистецтво для художника?
Любко Дереш – знаний український письменник. Він почав творчий шлях ще до повноліття та стрімко завоював популярність.
Повномасштабне вторгнення Дереш зустрів у Києві, де і залишається досі. Тут він продовжує вивчати через свою творчість прояви людської психіки. Зокрема ті, які запустила війна.
Живописні та графічні роботи Матвія Вайсберга знаходяться в музеях і галереях Києва, Вільнюса, Чикаго, Берліна, Берклі та багатьох інших міст, а також у приватних колекціях по всьому світу.
Як сто аркушів чорного паперу надихнули на новий мистецький проєкт? Як об’єдналися давньогрецькі статуї та червоні лінії? Що таке актуальне мистецтво?
Олексій Сай – український художник, викладач, громадський активіст. Створив власну техніку Excel-art — малювання за допомогою офісної програми. Від першого ж дня повномасштабного вторгнення Олексій включився у роботу на культурному фронті, створюючи плакати, відео, малюнки на тему війни.
Його відеоробота «6400 кадрів» зі свідоцтвами російських воєнних злочинів було показане у галереях Європейського та Великобританського парламенту, штаб-квартири НАТО, ООН та інших інституцій.
Ольга Пілюгіна – художниця-ткаля, дослідниця, викладачка, носійка унікальних традицій рослинного килимарства селища Решетилівка Полтавської області.
Російська агресія не змогла змусити Ольгу виїхати з рідної землі, але поставила перед мисткинею нові виклики: як зберегти унікальну колекцію робіт та змусити себе повернутися до улюбленого заняття.
Олександр Смирнов – скульптор, який працює з деревом.
Під час війни Олександр почав створювати графічні роботи, адже графіка дозволяє швидко реагувати на події та передавати емоції. А оскільки під рукою був пінопласт, то винайшов авторську техніку друку.
Денис Циперко — український концепт-артист, працював із Marvel та іншими гігантами світової індустрії візуальних розваг.
Ми говорили про роль творчості та переваги 3D-арту, але більше – про те, як війна проявила найважливіше у стосунках із людьми.
Тіберій Сільваші – художник, куратор, теоретик живопису, класик українського мистецтва.
Ми говорили про вічне і швидкоплинне: про нову реальність, у якій прокинулися 24 лютого; про те, що об’єднує нас усіх; про дрібниці, які дозволяють побачити ціле та плинність роботи живописця.
Олександр Микитенко – український скульптор. Любить роботи корейських, японських і китайських художників, створює скульптури в стилі, наближеному до кіберпанку.
Одна з їх особливостей – наявність світлових елементів.
Як митець підтримує сталий емоційний стан для творчості, наскільки це виснажливо, і як наука поєднується з мистецтвом
Інна Ковалишена – історикиня, письменниця, сценаристка, блогерка. Два роки тому вийшла її перша книжка «Крута історія України. Від динозаврів до сьогодні», яку минулого року придбав британський підрозділ видавництва Scholastic.
«Крута історія України» англійською вийде навесні. А ми поспілкувалися про важливість знання історії, про те, як говорити про Україну зі світом і з новими поколіннями, та про роль мистецтва у суспільстві.
Олександр Щетинський – відомий у світі український композитор. З 2018-го викладає в Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського.
У новій серії «Мистецтва в країні війни» показуємо та розповідаємо про те, як вплести мелодику народних пісень у сучасний твір, як нагадати музичними інструментами звуки сирени, що відчуває композитор, коли його твір грають разом із творами класиків, та як відновлюється після обстрілів консерваторія.
Світлана Карунська – скульпторка з Києва. У творах використовує матеріали, які можуть здаватися не зовсім характерними для скульптури – папір, картон, кольорову смальту, фарбу.
З мисткинею говорили про значення українців та України для світу, внутрішні пошуки та становлення митця/мисткині, про складнощі, які виникають у жінок-скульпторок, та про символічне значення мистецтва.
Гамлет Зіньківський – стріт-артист і художник з Харкова. Його вуличні роботи стали своєрідною візитівкою міста, але це не вберігає митця від бурхливих суперечок з комунальниками.
Малюнки Гамлета, створені під час війни, підтримують харків’ян, дякують військовим та волонтерам та надають упевненості, що місто стоятиме незламно. Як і вся Україна.